ОДИН З ПОДВИЖНИКІВ

 

ОДИН З ПОДВИЖНИКІВ

про о.Богдара Кирчіва



Мало кому відомо, що автор улюбленої пісні старшого покоління галичан «Крилець, крилець, соколе, дай!» о. Богдар Кирчів з весни 1890 р. і до кінця свого життя був парохом Довгого і Моршина.

Саме цю пісню, автором якої був Богдар Кирчів, часто співали в колі родини та в різних гуртках, включали до концертних програм професійних і самодіяльних колективів. Як один з кращих творів української хорової класики, вона нерідко звучала і в радянський час.. Але при цьому ім’я автора слів цієї пісні майже не згадували. А якщо й згадували, то для більшості це ім’я мало що значило. Маловідоме, а то й зовсім не знане ім’я українського літератора, громадського діяча, активного подвижника українства на Стрийщині – о. Богдара Кирчіва.
Народився він 12 червня 1856 року в селі Корчин Стрийського повіту (тепер Сколівський район). Селянська родина Кирчівих була середньої заможності. Батько Олекса постарався, щоб усі його шестеро дітей – 5 синів та донька – вчилися в школі, двоє вчителів стали учителями, а один священиком.
Богдар закінчив гімназію у Львові і восени 1881 р. вступив до Львівської духовної семінарії. Думками, мріями часто линув до рідного села, до батьківської оселі, родини. В хвилини туги за рідним краєм і зринула з серця пісня:
«Крилець, крилець, соколе, дай!
Полину, злечу в рідний край.
Де рідна хата, наче у віночку,
Сади довкола, гори і горбочки,
Стрия цвітучі береги,
Ліси, діброви, гай, луги,
А верхи гір сягають зір!...»

Вірш поширювався в рукописах. Коли ж потрапив до галицького композитора Віктора Матюка, той створив на його основі одну з найкращих і найпопулярніших своїх пісень.
Одним з перших друкованих творів Богдара Кирчіва є ліричний вірш «Дивоцвіт», який написав, коли ще був учнем гімназії. Вірш "Спомин в пам'ять XXI роковин смерті незабутнього Тараса Шевченка", датований 10 березня 1882 р.
У семінарські роки розгортається громадська діяльність Б.Кирчіва. Він відразу примкнув до студентського угруповання з національно-українським спрямуванням, став одним з активних членів молодіжного товариства «Академічне братство», яке протидіяло москвофільському рухові в Галичині. Тоді він зійшовся з Іваном Франком та іншими відомими українськими громадсько-політичними діячами того часу. Збережені листи до І. Франка засвідчують, що Б.Кирчів до кінця життя був щирим і послідовним прихильником Великого Каменяра, який називав Богдара своїм «приятелем з давніх літ».
З ініціативи академічного братства для української студентської молоді організовувалися вечори, присвячені Т.Шевченкові, М.Шашкевичу, В.Барвінському, читалися лекції з історії України та на суспільно-політичні теми. Б.Кирчів зі своїми однодумцями організовував подібні заходи в стінах духовної семінарії.
У Львівській науковій бібліотеці зберігся рідкісний примірник розмноженої на склографі брошурки «Бесіда Б.Кирчіва, виголошена на вечірку в честь М.Шашкевича в Руській семінарії духовній 31 мая 1884 р.». Текст промови весь час звертає увагу і думку до наболілих потреб і справ свого часу: «І нині лиш рідне слово, пісня, - то світ наш, наше життя, наша відрада! Но і до нині земля наша - тая нащасна Голгофа – все ще єсть поприщем борби за народні права, за кривди…» Наче сьогодні написані ті слова. Мудра учителька – історія так і нічого, на жаль, не навчила нас.
У Львові Б.Кирчів познайомився з визначними українськими письменниками Іваном Нечуєм-Левицьким і Олександром Кониським. До речі, останній звернувся до богослова Кирчіва за допомогою у справі публікації у Львові 1885 р. знаменитої молитви-гімну «Боже великий, єдиний» (слова О. Кониського, музика М.Лисенка).
Після закінчення духовної семінарії і прийняття ієрейського свячення 20 листопада 1886 р. Б.Кирчів працював священиком спочатку в с.Лоп”янці на Рожнятівщині та в с.Лисятичах біля Стрия. Весною 1890 р. був іменований парохом села Довгого та Моршина Стрийського деканату, де пробув до кінця свого життя.
Поряд з виконанням щоденних священичих пастирських обов’язків, о.Кирчів багато уваги приділяв громадській роботі: організації селян, піднесенню їх політичної та національної свідомості. Він належав до тих небагатьох священиків Стрийщини початку 90-х років ХІХ ст.., які займали і послідовно захищали чітку українську національну позицію. Визначний суспільно-політичний діяч і організатор нашого краю Євген Олесницький зазначив у своїх спогадах, що коли в 1891 р. він прибув до Стрия і заснував тут свою адвокатську канцелярію, то застав на Стрийщині лише 6 таких священиків-українців.
Кілька віршів Б.Кирчіва поклав на музику наш краянин, талановитий композитор Остап Нижанківський. Популярним у свій час став хор О.Нижанківського «Піснь вечірня» на слова Б.Кирчіва.
В останній рік життя Богдар Кирчів хворів, але не полишав своїх священичих і громадських обов’язків. Іван Франко, який відвідав свого давнього приятеля в Довгому влітку 1900 р., за кілька місяців до смерті о.Богдара, застав його в церкві. Тоді вони ще разом розбирали збережені на церковному горищі старі друковані книжки й рукописи, з яких деякі були передані Франкові. Високе почуття громадського обов’язку звеліло о.Богдару Кирчіву відповідно розпорядитися тим найціннішим, що він мав зі своїх пожитків, - бібліотекою. ЇЇ він заповів бібліотеці Наукового товариства ім. Т.Шевченка.

Богдан Сидорак
депутат міськради, громадський діяч


Создан 15 мар 2008



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
- на всі 100 . com - Інформаційно-розважальний музичний портал anegdot.com.ua - Анекдоти з України Lemky.com A-Site - Детальна інструція для створення сайту. Створити свій сайт бесплатно.

Пиши українською Городок підльвівський . Пустомити